• Легенди про яйце (українська версія)

    Дата: 2013.04.04 | Категории: ПАСХА | Метки:

    DSCF2002

    В індуський міфології побутує вірування, що коли все ще  було занурене у пітьму, залите в хаосі і оповите глибоким сном, — говориться в індуському сказанні, — раптом виявився той, хто існує сам собою, — винуватець початку світу. Він розвіяв морок, створив води й посіяв в них насіння, з якого вийшло золоте яйце, що сяяло як сонце. І отець світів – Брама – народився в ньому своєю силою. Яйце, у якому він містився, цілий рік плавало по всіх водах і нарешті своєю силою розділилось на дві рівні частини. Із цих двох частин він створив небо і землю, помістивши між них тонкий ефір, вісім країн світу і океан.

    У Єгипті атрибутом божка Пта було яйце, а також в уявленнях стародавніх єгиптян яйце було символом миру.

    На Полтавщині є легенда, за якою писанки писала Мати Божа ще тоді, як Ісус маленький був: «дитина дуже тішилась тими цяцьками». Коли розпочався над Христом суд, Матір Божа пішла до Пілата і , щоб задобрити його, принесла в дарунок розмальовані з великим мистецтвом яйця. Вона поклала їх у свій фартух, і, коли впала перед Пілатом долі, прохаючи про Сина, яйця викотилися з фартуха і покотилися по світу… З того часу вони слугують нам спогадом про страждання Христові, Його Воскресіння.

    На Київщині оповідають, що коли Ісус Христос ходив зі Св. Петром по землі, то в якомусь селі, побачивши Христа, жиди почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі, зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.

    На Уманщині кажуть, що жиди та всякі недовірки спокушали Христа, як Він ішов на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя : «Що в пелені?» — Христос каже : «Крашене та писане!». Вони розгорнули пелену, щоб посміятися, а там справді – крашанки та писанки.

    На Гуцульщині оповідають, що писанки писала Мати Божа й дарувала їх Пілатові, щоб той змилувався над Її сином. Коли Мати Божа писала писанки, то плакала і слізьми обливала свою роботу, а тому й вони, гуцули, коли пишуть писанки, то вимальовують цятки, подібні до сліз.

    Була колись поширена в Україні ще така легенда. У день Воскресіння Спаситель посадив у підземелля, під тією скалою, де був Його гріб, головного сатану Вельзевула і наказав йому гризти 12 залізних ланцюгів, 12 залізних дверей і 12 залізних замків. Якщо Вельзевул перегризе все це від одного Великодня до другого, тоді буде кінець світу. Сатана спочатку перегриз замки, потім двері і ось-ось перегризе останній ланцюг – ще тільки один раз треба стиснути зубами. А тут як заспівали люди «Христос Воскрес», то всі замки, двері й ланцюги Вельзевула відразу поновились, і він мусив гризти спочатку. А якби настав такий час, що люди перестануть співати  «Христос Воскрес», тоді сатана перегризе останній ланцюг, і буде кінець світу.

    За однією з легенд, краплі крові Христа, упавши на землю, стали схожі на курячі яйця і зробилися твердими, як каміння. Гарячі сльози Богоматері, котра плакала біля підніжжя Хреста, упали на ці криваво-червоні яйця і залишили на них сліди у формі узорів. Коли Христос був знятий з Хреста і покладений до гробу, віряни зібрали Його сльози і поділили їх між собою. А коли пронеслася серед них радісна звістка про Воскресіння, вони вітали одне одного: «Христос воскрес!» — і при цьому передавали з рук у руки Христові сльози.

    Поделиться в соц. сетях

    Опубликовать в Google Buzz
    Опубликовать в Google Plus
    Опубликовать в LiveJournal
    Опубликовать в Мой Мир
    Опубликовать в Одноклассники
    Share this post for your friends:
    Friend me: